ВИНУВАТИТИ, ачу, атиш, недок.; наказ, сп. винувать; перех. Вважати кого-небудь винним, висловлювати впевненість у чиїйсь вині, провині. - Ну, а за що ж то Загнибіда загубив свою жінку? - спитався Колісник.. - Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (Мирний, III, 1954, 145); Хто живий, не винувать живого! (Рильський, І, 1956, 112).