ВИЛАЯТИ, аю, аєш, док., перех. Обізвати кого-небудь образливими, лайливими словами. Став [Тимоха] просити трьох [карбованців], - батько його вилаяв (Кв.-Осн., II, 1956, 259); Здалось - це не ми передучора ще сварливо зустрілись. Не її я вилаяв дурепою (Досв., Вибр., 1959, 20); А Балика плюне у вічі [Горленку], вилає зрадником і собакою... (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).