ВИДРА, и, ж. 1. Хижий ссавець, з цінним хутром темно-бурого кольору. По тих нетрях і драговині кишіло звіру: оленів, сайгаків, кіз, вепрів, лисиць, кабарганів (видр), а по степах було багацько вовків, зайців, бабаків (Стор., І, 1957, 257); - Підвів голову, а біля верби видра патрає оцього сома. Як гукну я на увесь голос, а видра - пирхнула, наче кицька, та й шубовсть у воду (Стельмах, Хліб.., 1959, 464).

2. Хутро цієї тварини.

3. зневажл. Про надмірно худорляву жінку. Повернула до дійсності його білява, трохи вульгарна видра, яка підскочила до їхнього столика й запросила Ярему танцювати (Загреб., Шепіт, 1966, 194).