ВИГОЛОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. 1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (Коцюб., І, 1955, 260); Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен.., 1959, 146); Все село зібралося зустрічати Саву.. Голова колгоспу виголосив промову (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 173).

2. Передавати голосом, вимовляти які-небудь слова, фрази. Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Гончар, Таврія.., 1957, 33); Не встигши ще як слід причинити за собою дверей, Чирва голосно хахакнув і переможно виголосив: - Надзвичайна знахідка! (Коз., Сальвія, 1959, 173).