ВИШКРЕБОК, бка, ч., розм. 1. Невеликий хліб із залишків тіста на дні та стінках макітри, діжі.

2. перен., жарт. Про останню дитину в сім'ї; // лайл. Про неповноцінну, зневажувану людину. [Женя:] Геть відціля, мерзота, вишкребки всього, що є найгидчішого у світі, геть!.. (Кроп., II, 1958, 472); - О, я помирюся з цим вишкребком Косінським. Не інакше, як Замойський його й підкинув нам для розбрату (Ле, Наливайко, 1957, 43).