ВЗУТИЙ (УЗУТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до взути. Серед мертвої тиші Йон чув, як калатало його серце, як ступали ноги, взуті в постоли (Коцюб., І, 1955, 240); Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг (Дмит., Наречена, 1959, 159); // у знач. ім. взутий, того, ч. Той, хто має взуття на ногах. Взутий ходить, а босі сліди робить (Мур., Бук. повість, 1959, 42).