ВЕРТИКАЛЬНИЙ, а, е. Який має напрям вертикалі; прямовисний; протилежне горизонтальний. Далі здіймалися перші шпилі гір, а між ними десь і будиночок - сторожка коло контрольної вертикальної штольні (Ле, Міжгір'я, 1953, 279); Хлопець глянув на неї [Саню] спідлоба, - коротка вертикальна зморшка з'явилася у нього між бровами (Собко, Звич. життя, 1957, 6).