ВАРЕНИК, а, ч. Невеликий варений виріб, зліплений з прісного тіста і начинений сиром, ягодами, капустою і т. ін. Славний обід у тітки. Простий: борщ з сметаною, вареники з сиром (Коцюб., І, 1955, 464); Огириха з невісткою за столом вареники ліпили (Головко, II, 1957, 141).

@ Як вареник у маслі (у сметані) - про людину, яка живе у великих достатках. - Вашій Лукині буде за ним, як вареникові у сметані (Н.-Лев., III, 1956, 325); Жив собі, як вареник у маслі (Збан., Єдина, 1959, 82).