БІЛОКРИЛИЙ, а, е. Який має білі крила. У повітані, попискуючи, віються над водою ластівки та легкі білокрилі крячки (Гончар, Маша.., 1959, 37); * Образно. Білокрилими кораблями пливли сліпучо-білі хмари (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); // Уживається як постійний епітет лебедя, чайки. Плавав лебідь білокрилий По глибокому ставу (Щог., Поезії, 1958, 445).