БІЛЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до білий 1. І в білій світині З біленької хати Вийшла [дівчина] погуляти У гай на долину (Шевч., II, 1953, 192); Поки Харитя говорила ті слова, в біленькій голівці її промайнула думка (Коцюб., І, 1955, 14).