БУДИЛЬНИК, а, ч. Годинник із спеціальним механізмом, що дзвонить у потрібний час. О сьомій годині ранку в сто сорок третій кімнаті гуртожитку пронизливо заверещав будильник (Собко, Стадіон, 1954, 210); Чути було, як дзвінко відбиває секунди будильник на столі (Дмит., Розлука, 1957, 44).