БРУД, у, ч. 1. Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Л. Укр., III, 1952, 611); Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору? (Шовк., Інженери, 1956, 179).

2. перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін. - Скрізь люди! - казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Л. Укр., III, 1952, 598).