БРОНЬОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до бронювати 1; // у знач. прикм. Хлюпотить у бухті мала хвиля, б'ючись в броньовані тіла кораблів (Кучер, Чорноморці, 1956, 26); В бій, у бій броньовані колони (Мал., II, 1956, 83).