БРОВА, и, ж.; мн. брови, брів. Дугаста смужка волосся над очною ямкою. Михайло.. низько насува чорну шапку на чорні брови (Вовчок, І, 1955, 380); Дві чорні брови, мов дві чорні п'явки, повпивалися над очима (Мирний, II, 1954, 34); Очі пильні, блищать з-під густих розльотистит брів (Кучер, Зол. руки, 1948, 226).

@ [І] бровою не веде (не моргне, не здвигне і т. ін.);

Хоч би бровою моргнув хто - байдуже комусь, не звертає ніякої уваги хтось. Говоримо було із мамою та згадуємо [Катрю], - батько слухає, - бровою не здвигне... (Вовчок, І, 1955, 232).