БРИТИ, брию, бриєш, недок., перех. 1. Те саме, що голити. [Варпеховський:] В Томській опері один перукар.. брив тенорів і баритонів (Коч., II, 1956, 492).

2. перен., розм. Влучно, гостро ганити кого-небудь. На зборах добре брили Василя: "Ледачого, як він, не бачила земля!" (Год., Заяча математ., 1961, 20).