БРЕХЛИВИЙ, а, е. 1. Який завжди говорить неправду; схильний брехати (в 1 знач.). Брехлива свекруха невістці не вірить (Укр.. присл.., 1955, 132); Ми й між людьми чимало знаєм Брехливих прихвоснів таких; Вертяться скрізь, щоб бачили і їх (Гл., Вибр., 1957, 207).

2. Який не відповідає правді, має в собі брехню; неправдивий. Цей навіжений молодик не спиниться ні перед наклепом, ні перед брехливим обвинуваченням у недбалому ставленні головного інженера до обов'язків (Шовк., Інженери, 1956, 184).

3. Несправжній; нещирий. Тяжкі переслідування одвертих ворогів та брехливих друзів не могли не втомити навіть цей [І. Франка] могутній дух (Рильський, III, 1956. 272); * Образно. Обманні, брехливі ріки! Близькі, майже відчутні, біжать і біжить під сонцем, то зникаючи на мить, то виникаючи знов... (Гончар, Таврія.., 1957. 21).

4. Який часто, гавкає (про собак). Брехливу собаку далеко чути (Укр.. присл.., 1955, 191).