БОЯГУЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий. - Йолопи! - гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 279).

2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом. Відбігши вбік, спекулянт позирав на Гришу з боягузливою злістю (Вітч., 1, 1947, 75); Ганя вловила в його погляді щось боягузливе і зрозуміла, що це був жалюгідний страх перед хвилиною, коли він мав подивитися їй просто в вічі (Жур., Опов., 1956, 126).