Тлумачний словник української мови
БОСЯК, а, ч. Представник декласованих шарів населення міст дореволюційної Росії. - Ондечки стоїть недоук попович, що тинявсь по монастирях, був слимаком та розпивсь, розледащів і пошився в босяки (Н.-Лев., IV, 1956, 294); Безперечно, хлопець цей не з босяків (Гончар, Таврія.., 1957, 50).