БОРОДАНЬ, я, ч., розм. Бородата людина. - Зроду-віку не оддам своєї Насті за духовного, за якогось патлача та бороданя (Н.-Лев., III, 1956, 215); Не впізнав би дядько Федір у цьому бороданеві свого небожа (Головко, II, 1957, 573).