БОРЖНИК, а, ч. Той, хто взяв у борг що-небудь, винен кому-небудь. Боржник весело бере, а сумно віддає (Укр.. присл.., 1955, 282); - Вимін боржник. Я стягну з вас те, що ви мені завинили (Смолич, І, 1958, 124); Незаможні жителі міста [Ольвії] часто бували боржниками багатих купців і лихварів (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 250).