БЛЯКНУТИ, ну, неш, недок. 1. Втрачати свіжість; в'янути, прив'ядати. Сонцем не пригріте листя обпадало; Паростки.. блякнули і жовкли (Щог., Поезії, 1958, 215).

2. Ставати неяскравим; тьмяніти, затьмарюватися. Блякне, згасає вечірня зоря (Шиян, Гроза.., 1956, 732);

* Образно. У пеклі війни чим далі, тим більше черствіло серце, і спогад цей [про Орисю] блякнути став (Головко, II, 1957, 516).