БЛАГОНАДІЙНИЙ, а, е, заст. 1. Який заслуговує на довіру, цілком надійний. Благонадійний позичальник.

2. У дореволюційній Росії - який з політичного погляду не викликає недовіри у влади. Він [Жолкевський] думав.. показати, що уряд відокремлює старшину і реєстрове благонадійне козацтво від буйної голоти і хлопства, і посіяти поміж козаками розбрат (Тулуб, Людолови, II, 1957, 203).