БЕСІДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Розмовляти з ким-небудь. Баба Дмитриха то була вогонь - не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (Стеф., І, 1949, 113); Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Янов., II, 1954, 11).

2. зах. Промовляти (на зборах і т. ін.), виголошувати промову. Встає бесідник та й бесідує: - Як нашого кандидата не виберете, то запродасте діти свої, родину і Русь (Стеф., III, 1954, 86).