БЕЗУМОВНИЙ, а, е. Нічим не обмежений; повніти, беззастережний. Відстоюючи послідовно демократичний державний лад, соціал-демократія вимагав безумовної рівноправності національностей.. (Ленін, 19, 1950, 209); // Незаперечний, безсумнівний. Для Енгельса безумовною б вимога до перекладу - зберігати в ньому "силу вислову оригіналу" (Мовозн., VII, 1949, 14).

^ Безумовний рефлекс, фізл. - вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого. Безумовні рефлекси створювалися протягом тривалого періоду розвитку даного виду тварин (Наука.., 11, 1958, 31).