БЕЗУМЕЦЬ, мця, ч. 1. Людина, що втратила розум. - Нехай діди, розказуючи внукам Про вчинок мій, їм скажуть: це зробив Безумець Герострат... (Сам., І, 1958, 85).

2. Людина, що діє надто нерозсудливо. В цю останню хвилину так несподівано і невчасно з'явилася думка: "Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш?" (Шиян, Гроза.., 1956, 197).