БЕЗРОЗСУДНИЙ, а, е. Який діє нерозумно, нерозсудливо; нерозсудливий. Такий же він безрозсудний, як і був! (Шовк., Людина.., 1962, 305); // Який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму; нерозумний. [Марія:] Я мушу застерігати тебе від безрозсудних вчинків (Собко, П'єси, 1958, 177); Ми не можемо забувати про воєнну небезпеку, що загострюється безрозсудною, авантюристичною політикою міжнародного імперіалізму (Ком. Укр., 1, 1967, 19).