БЕЗПІДСТАВНИЙ, а, е. Який не має підстави, підстав; необгрунтований. [Стась:] Мені здається, що взагалі увесь цей переполох безпідставний (Вас., III, 1960, 384); Твердження, буцімто.. розвиток письменності підтинає під корінь квітуче дерево народної поезії, цілком безпідставні (Рильський, III, 1956, 143).