БЕЗПЕРЕЧНИЙ, а, е. Який не викликає заперечень, проти якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний. "Все на світі має свій кінець" - се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається (Л. Укр., V, 1956, 438); Його перемога [в диспуті] була безперечна (Ле, Міжгір'я, 1953, 347); Наші досягнення в галузі сільськогосподарської економіки безперечні, зримі, відчутні (Рад. Укр., 7. VIІІ 1958, 1).