БЕЗЗАПЕРЕЧНИЙ, а, е. Якого не можна заперечити; безспірний. Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Янов., Мир, 1956, 262); // Який не допускає заперечень; категоричний. - Брешеш! - сказав беззаперечним тоном баришник (Шиян, Баланда, 1957, 86).