БЕЗБОЖНИЙ, а, е. 1. Який не вірує в бога; // у знач. ім. безбожний, ного, ч. Той, хто не дотримується релігійних поглядів, не вірує в бога; безбожник (у 1 знач.). Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні.. Руйнувать стали руки безбожних гробниці г храми (Л. Укр., І, 1951, 424).

2. перен., розм. Безсовісний, безсоромний, злочинний. Встають стовпом передо мною Його [царя] безбожнії діла... (Шевч., II, 1953, 281).

3. перен., розм. Надзвичайно великий; надмірний. [Народ:] Гнобителі! Кати! Знущання це нелюдське! Глум безбожний! (Коч., І, 1956, 474); Зараз він.. скаже, що я шкуродер, бо ламаю таку безбожну ціну (Чаб, Катюша, 1960, 112).