БЕЗАПЕЛЯЦІЙНИЙ, а, е. 1. юр. Який не може бути оскаржений, не підлягає апеляції.

2. Який не допускає заперечення, сумнівів; незаперечний, категоричний. Цей жест завжди означав, що слова професора безапеляційні й дискусії не підлягають (Кучер, Чорноморці, 1956, 85); - Що ж, поїхали до мене! - говорить [о. Миколай] безапеляційним тоном (Стельмах, І, 1962, 411).