БАРАН, а, ч. 1. Самець вівці. Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (Чуб., V, 1874, 244); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Коцюб., II, 1955, 334).

Мов (як) баран на нові ворота, дивитися, (вирячитися і т. ін.), зневажл. - дивитися на кого-, що-небудь, виявляючи повне нерозуміння, здивування. Петро мовчав, тільки втелющився в Хлипала, мов баран на нові ворота (Збан., Єдина, 1959, 192);

Як баран в аптеці [розумітися на чому, розбиратися в чому і т. ін.], ірон. - виявляти цілковите незнання якої-небудь справи.

2. Дика травоїдна тварина з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. Гірський баран.

3. лайл. Про нерозумну, слабодуху людину. [Нартал:] Чому він їм не наступив на шиї? ото б то дякували!.. Барани! (Л. Укр., II, 1951, 489).

4. розм. Гребінь замету, крижини. На димарі повикручувало такі кудлаті барани, - і не пізнати, чи то людське житво, чи навернуло таку кучугуру снігу?.. (Мирний, III, 1954, 10); // М'ясиста середина кавуна. Кавун хруснув і розколовся зигзагами на дві рівні половинки. - Яку береш? - Та все одно, - сказав Альоша. - Бери ось цю, вона з бараном (Мик., II, 1957, 191).