БАЛУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. Надмірно пестити когось, потурати кому-небудь в його бажаннях і примхах. - Балує тебе мати, балує! - гладячи рукою по голові, казав батько (Мирний, І, 1954, 323); [Любов:] Мене ж балували, а не виховували (Л. Укр., II, 1951, 21); Зустрічаються ще й батьки, які надмірно балують молодь, роблячи погану послугу і дітям і суспільству (Рад. Укр., 28. II 1957, 1); * Образно. Життя ніколи не балувало Лешнера (Собко, Запорука..,1952, 38).

2. перев. чим. Виявляти увагу до когось, робити кому-небудь щось приємне. Мені так приємно, коли дістаю од тебе більшого листа. А ти мене не балуєш (Коцюб., III, 1956, 421); Ніколаєв.. поглядав із заздрістю на ставлення товаришів до Келембета: його цим ще ніхто не балував... (Ю. Янов., II, 1954, 103).


БАЛУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Гуляти на балах; бенкетувати. Хто змолоду балує, той під старість старцює (Укр.. присл.., 1955, 205).