БАЙДИКУВАТИ, ую, уєш, недок; розм. Нічого не робити, нічим не займатися. Яким почав байдикувати й залежуватись (Н.-Лев., І, 1956, 181); День у день тинявся він без діла, байдикуючи по станції (Кач., II, 1958, 360).