БАГНЮКА, и, ж. Збільш. до багно 1, 2. Ріки й озе-ра каламутив [Святослав], Непролазні болота й багнюки гатив (Мирний, V, 1955, 268); Незабаром розтане сніг, вкриються багнюками дороги, не один тиждень чекай, поки просохне (Шиян, Баланда, 1957, 49); Ми теж чепуримо себе, зчищаємо з ніг багнюку (Гончар, Маша.., 1959, 31).

@ Затоптати (втоптати) в багнюку - принизити, заплямувати. Всю душу мені перевернула [Хівря], всю гідність мою чобітьми в багнюку затоптала (Збан., Єдина, 1959, 142).