БАГАТІТИ, ію, ієш, недок. Ставати багатим (у 1, 2 знач.). - Сам багатієш, а мені од тебе нема ніякої помочі, - сказав Коцюба та й пішов з двору (Н.-Лев., IV, 1956, 159); Радянська влада шанує таких, що чесно працюють і багатіють разом з усією країною (Козл., Весн. шум, 1952, 91); Росте, багатіє й квітне колгоспне село! (Вишня, День.., 1950, 11).

@ Думкою багатіти див. думка 1.