АРОМАТНИЙ, а, е. Який виділяє аромат (у 1 знач.); запашний. Сонячне проміння надавало блиску очам, а прохолодне повітря, наче ароматний напій, наповнювало легені (Трубл., II, 1955, 188); // Насичений ароматом (у 1 знач.). Тепла хвиля повітря.. тихо колихалась поміж маслин і била в лице нам ароматним прибоєм (Коцюб., II, 1955, 301).