Тлумачний словник української мови
АРБІТРАЖ, у, ч. Розв'язання арбітрами спорів, які не підлягають судовому розглядові; третейський суд; Цюр. У СРСР - орган, що займається розглядом майнових спорів між установами і підприємствами. Державний арбітраж розглядає суперечки і претензії постачальників та одержувачів, що виникають як у момент укладання договорів, так і в період їх виконання (Матер.-техн. постач.., 1959, 59).