АМБІЦІЯ, ї, ж. Самолюбство; гордість; честолюбство. Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Фр., III, 1950, 257); Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 100).

@ Полізти (вдаритися і т.ін.) в амбіцію - дуже образитися. Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Ю. Янов., II, 1958, 312).