Тлумачний словник української мови
АВАНГАРД, у, ч. 1. Частина військ (або флоту), що йде попереду головних сил. Обвішаний патронами авангард був наче з заліза. Чубенко дивився на карту і вів далі (Ю. Янов., 1, 1954, 284); В районі Каховки килигеївці безпосередньо зіткнулися з денікінськими авангардами (Гончар, Таврія.., 1957, 381).
2. перен. Найсвідоміша, найпередовіша частина певної суспільної групи або класу, що веде за собою клас у цілому та інші суспільні групи. Партія - це авангард класу, і завдання її.. в тому, щоб вести маси за собою (Ленін, 26, 1951, 284).
Бути (виступати, йти і т. ін.) в авангарді кого, чого - бути (виступати, йти і т. ін.) попереду, в перших лавах кого-, чого-небудь. Більшовики були в авангарді революційного штурму капіталізму (Рад. Укр., 5. XI 1948, 1); Письменник.., митець повинен бути в авангарді свого народу (Довж., III, 1960, 242).