Тлумачний словник української мови
ЧЕХИ, ів, мн. (одн. чех, а, ч.; чешка, и, ж.). Народ, що належить до групи західних слов'ян і становить разом із словаками основне населення Чехословаччини. - Чого мене - Чи на прю позвали? Чи дивиться на кайдани??..- Мовчи, чеше смілий...- Гадюкою зашипіли, Звірем заревіли.- Ти єретик! ти єретик! (Шевч., І, 1963, 267); Проти ворожої навали, Проти німецького ярма Стіною чехи повставали, І правда їх вела сама (Рильський, І, 1956, 317); Станеться так: надвечір прийдуть на бойовище чехи і чешки з довколишніх сіл, знайдуть братську могилу загиблих, ретельно обкладуть її червоними маками (Гончар, III, 1959, 455).