СТРИЖІЙ, я, ч. 1. Те саме, що стригаль. На ціле Поділля, подейкували вівчарі, не було такого стрижія, як Сергій Майборода (Стельмах, І, 1962, 43); У радгоспі «Садовий» Приозерського виробничого управління Калмицької АРСР протягом тижня тривали курси стрижіїв овець (Хлібороб Укр., 8, 1964, 46).

2. заст., рідко. Те саме, що перукар. Поспішив [Михайлик] до стрижія, і той обмакогонив [обстриг] його з усіх боків, лишивши, на маківці копичку волосся (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 242); Стриже стрижій чоловіка, достриг до вуха та й пита: «Чи тобі вуха треба?» (Україна.., І, 1960, 287).