26 листопада 2017 року на 84-му році життя перестало битися серце Василя Васильовича Німчука — видатного українського мовознавця, фахівця з історії української та інших слов’янських мов, члена-кореспондента НАН України.

Становлення Василя Васильовича як дослідника, найплідніший період його творчого життя минули в стінах Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні. Тут він створив такі помітні монографічні дослідження, як «Староукраїнська лексикографія в її зв'язках з російською та білоруською» (1980), «Мовознавство на Україні в XIV–XVII ст.» (1985), «Давньоруська спадщина в лексиці української мови» (1992). За його ініціативи та найактивнішої участі побачила світ фундаментальна «Історія української мови» (1978‒1983), кожен із чотирьох томів якої присвячено певному структурному рівню — фонетиці, морфології, синтаксису, лексиці та фразеології.

Окрема яскрава сторніка в науковій діяльності В. В. Німчука — підготування до публікації в серії «Пам’ятки укра­їн­ської мови» словників і граматик, що стали визначними віхами в історії нашої літературної мови: «Лексис» (1964) і «Грамматіка словенска» (1980) Лаврентія Зизанія, «Лексикон словенороський» Памви Беринди (1961), «Синоніма славенороская» (1964), «Лексикон латинський» Єпіфанія Славинецького та «Лексикон словено-латинський» Єпіфанія Славинецького й Арсенія Корецького-Сатановського (1973), «Граматика» Мелетія Смотрицького (1979). До IX Міжнародного з’їзду славістів у Києві здійснив факсимільне видання видатної пам'ятки старослов'янської мови «Київські глаголичні листки» (1983).

Багатий творчий доробок мовознавця обіймає понад 400 статей, присвячених актуальним питанням генези української мови та її діалектів, етимології власних назв, українсько-південнослов’янським паралелелям, становленню конфесійного стилю, історії та сучасному стану українського правопису, видатним діячам вітчизняної культури, освіти, науки. Як дослідника його вирізняли глибокі знання минулого української мови, вільна орієнтація в джерельній базі, вміння глибоко проникнути в досліджувану проблематику, зібрати рясний фактаж, звернути увагу на дрібні, але важливі деталі, піднестися до широких і посутніх узагальнень.

Дирекція та колектив Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні висловлюють глибокі співчуття рідним, друзям і колегам небіжчика. Попри гіркоту втрати нас зігріває віра в те, що ім’я Василя Висильовича Німчука неодмінно посяде гідне місце поряд з іменами найвизначніших діячів українського та всього слов’янського мовознавства.