МИЛІСТЬ, МИЛОСТЬ, лості, ж. 1. Доброзичливе, привітне ставлення до кого-небудь. Пішла, попрощалась із господарями, подякувала їм за милість і за ласку (Вовчок, І, 1955, 12); - Потерпімо ще трохи. Почекаймо великої милості й справедливості. - Від кого? - .. Нема терпцю! Урвався... (Коцюб., II, 1955, 72); Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям... І досі не може збагнути повністю, чим він, зрештою, заслужив милость Оленчукову? (Гончар, II, 1959, 61); // заст. Прихильність когось вищого становищем у суспільстві до залежного; ласка (див. ласка1 4). - І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милостю бариновою [пановою] обійдений? чи він у загоні живе? (Мирний, IV, 1955, 163); [Адам Кисіль:] Його величність посилає всьому війську запорозькому королівську милість (Корн., І, 1955, 275); // ірон. - Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п'ять тобі київ (Г.-Арт., Байки.., 1958, 54); // Вияв жалості, милосердя; помилування. Ніж у вовка милості просити, краще його відразу вбити (Укр.. присл.., 1955, 72); Прийшлося їхать по дрова, Хоч, як іздибле гаєвий [гайовий], то в пана милості нема, - Тра [треба] з місяць за ломаччя те в кривавім поті відроблять (Фр., XIII, 1954, 37); Це вона, Марта, підбила жінок піти до [пана] Стадницького вблагати його змилуватися над дітьми, коли нема милості до батьків (Стельмах, І, 1962, 394).

Без милості - жорстоко, немилосердно. Тут стояли в ряд: Холера, шолуді, бешиха І всі мирянські, знаєш, лиха, Що нас без милості морять (Котл., І, 1952, 127); Хутенько по шлюбі зненавидів її пан і так знущався без милості, безперестанку, що вона ходила як з хреста знята (Вовчок, VI, 1956, 301).

@ Віддаватися (віддатися, здаватися, здатися і т. ін.) на милість (милость) кого, чию - здаватися без попередньо поставлених умов. Човен поплив у темінь. Я відчув, що канат рухається і мене тягнуть нагору. Я вирішив краще віддати себе на милость капітана, ніж випустити з рук каната (Ю. Янов., II, 1958, 83); Розгадавши хитрий задум ворога - повністю оточити місто і довгою облогою примусити його здатись на милість переможця, Жіжка вивів свої війська на Віт-кову гору (Рад. Укр., 5.XII 1953, 3); Коли б ваша милость, заст. - те саме, що Коли (як, якщо) [буде] [ваша] ласка (див. ласка1). - Правду, панотче, святу правду ви говорите. Коли б ваша милость, щоб мене наградили Марусею, я б усе те сполнив [виконав], що ви тепер розказуєте (Кв.-Осн., II, 1956, 62); Перемінити (змінити, повернути) гнів на милість (милость) - перестати гніватися. - Та вже і гнів свій до вас на милість поверну - попоїм трохи, - додав [Пищимуха], беручись за ложку (Мирний, IV, 1955, 362); Городиський гордо кивне головою на знак, що перемінив гнів на милість (Фр., II, 1950, 84); Доктор Гальванеску тим часом заспокоївся і змінив гнів на милость (Смолич, І, 1958, 71); Робити (зробити, являти, явити) милість (милость) - виявляти добру волю, бажання допомогти, піти назустріч кому-небудь. - Позволь тіла убитой раті, Як водиться, землі предати; Нехай князь милость сю явить (Котл., І, 1952, 270); І таким голосом, наче робив велику милість, вимовив [Василько] стримано і поважно (Донч., V, 1957, 22); Що милость ваша, заст. - що вам завгодно. [Жебраки і інші:] Дай, боже, вам всього доброго! - Подайте, що милость ваша! - Каліки ми, нещасні... (Мам., Тв., 1962, 148).

2. перев. мн., заст. Дар (у 1 знач.), пожертвування. Від них [Романових] дворяни й козацькі отамани сподівалися земель, селян і всяких милостей (Іст. СРСР, І, 1956, 166); У Думі домагавсь [більшовик] не милості, а щастя бідному народу (Тич., І, 1957, 229); * Образно. Це виставка досягнень Мічуріна.. Над виставкою полотнище з лозунгом: "Громадяни, не ждіть милостей від природи. Взяти їх у неї - наше завдання"(Довж., І, 1958, 458); // Добрий, милосердний учинок; благодіяння. Її так батько вчив: "Коли, - каже, - тобі чого треба.., зараз до бога. Вдар три поклони й проси, об чому тобі нужда, і жди певно від нього милості" (Кв.-Осн., II, 1956, 39); Покотив [генерал] у Гетьманське, розказав, який "бунт" підняли піщани, як неуважно прийняли царицину милость (Мирний, II, 1954, 91).

@ Не з милості - не заради милосердного вчинку, благодіяння. Коли найвищий керівничий орган пролетарської влади допомагає Тичині, то не з милості (Еллан, II, 1958, 79).

3. заст. Любов, кохання. Ой, матуню, глянь на мене, Мене милость з світа жене (Чуб., V, 1874, 224); Мій боже милий, Даруй словам святую силу - Людськеє серце пробивать, Людськії сльози проливать, Щоб милость душу осінила, Щоб спала тихая печаль На очі їх (Шевч., II, 1963, 116); [Хвора:] Я б хотіла, Щоб знала ти, кого і за що любиш, І як осудиш, то щоб знала за що. Сліпая милість - се для мене кара (Л. Укр., І, 1951, 118).

$ Божою милостю, заст., ірон. - додаток до імператорського та ін. високопоставлених осіб титулу у важливих документах. Історія робить своє, а він [Врангель] "божою милостю диктатор", чим може він змінити хід подій? Чи не більше зараз там вирішує справу багнет рядового червоноармійця, аніж його цезарська воля? (Гончар, II, 1959, 330); Ваша (твоя, його, її, їх) милость (милість), заст.: а) уживається в шанобливому звертанні підлеглої особи, а також при вказівці на третю особу. - А що ти скажеш, чоловіче? - спитав Балабуха. - Приїхав до вашої милості з гостинцем од вільшаницького батюшки (Н.-Лев., III, 1956, 93); Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке Біля їх милості близенько (Гл., Вибр., 1951, 26); Патронеса спитала по черзі в кількох вихованок: - Ти сирота? І за кожну матушка Раїса відповідала: - Сирота, ваша милость (Донч., III, 1956, 39); б) уживається з іронією щодо кого-небудь. - Насилу діждалися вашої милості!.. - неласкаво привітав він її (Мирний, III, 1954, 76); Зроби (зробіть, май, майте) милість (милость) - уживається для вираження підсиленого прохання, спонукання до якоїсь дії, вчинку. - Хто гонить? За що? - Не питайте! Все вам скажу потому, а тепер майте милість, сховайте мене, бо може бути смерть моя (Фр., VIII, 1952, 371); - Ви до пані чи до пана? - питає [лакей], не здоровкаючись. - До пана, Никаноре. Зроби милість, допусти до нього або поклич (Стельмах, І, 1962, 394); Милості прошу (просимо) - уживається як ввічливе запрошення. - Ось до вас прийшли, - каже йому молодиця, пускаючи мене у двері. - Милості прошу - сідайте! - вітає він мене (Вовчок, VI, 1956, 237); - Здрастуй, Олю! Пускайте переночувати. - Милості просимо, - сказала Безугла (Головко, II, 1957, 597); По милості кого, чиїй - завдяки кому-небудь, через когось. - По вашій милості сьогодні треба ждати надзирателя. Знаємо! - бубонів Жук (Мирний, І, 1954, 334); Канчуки вже вийшли з моди в нас, Бо по милості князів Конституцію дали нам враз (Фр., XIII, 1954, 42); Скажи (скажіть) [мені] на милість (на милость) [божу, бога]: а) виражає шанобливе прохання. [Шевцов:] Ну, скажи на милость божу, - чого ти їздив у город? [Тарас:] За ділом (Гр., II, 1963, 525); [Олімпіада Іванівна:] Що се тут таке? (Побачивши дітей). Ну, скажіть на милість бога! Ви сюди як влізли? (Л. Укр., II, 1951, 19); б) виражає здивування, незадоволення, розгубленість. - Ну, що тут довго: він тайний агент. - Ото! скажіть на милість! як же він робить свою роботу? (Коцюб., ІІ, 1955, 242); - Слухай, Демиде, ти знаєш, що я думаю? - Знаю. - Як знаєш? - здивувався Бульба. - Ти хочеш погуляти з запорожцями. - Ну, скажи на милість. Як це ти дізнався? (Довж., І, 1958, 230); Ну, чого мене, скажіть на милость, понесло знов на київський пляж? (Вишня, II, 1956, 383).