ІСНУВАННЯ, я, с. 1. тільки одн. Буття; наявність кого-, чого-небудь у дійсності. Адвокат.. за допомогою довгої судової процедури довідався про існування братів (Фр., VI, 1951, 203); Усміхалася [мати], коли бачила Марусю, як вона, вернувшися із садка, пурхала по хаті, щебетала, а кожний рух, кожне слово, кожна інтонація були насичені щастям, безмірною радістю існування (Хотк., І, 1966, 102); Безпосереднім чуттям упевняємось ми в існуванні Часток матерії (Зеров, Вибр., 1966, 136); Протягом свого існування Академія наук УРСР невпинно розвивалась, масштаби й обсяг її наукової діяльності безперервно розширялися (Наука.., 12, 1957, 7).

2. Життя, спосіб життя. Робота лежить, а я мучуся бездіяльністю.. От вам.. опис мого існування (Коцюб., III, 1956, 440); Кількаденне напівголодне існування та сила викурених цигарок небезпечно гойднули його голову і одразу примусили знову сісти на ліжко (Епік, Тв., 1958, 244); Існування рослини при такій температурі - неможливе (Гончар, Таврія, 1952, 113).

Засоби на (до) існування див. засіб.