ЕТЕР, у, ч., поет. Те саме, що ефір 1-3. Тільки спочили, як Сон легкокрилий з етеру ясного Вогким повітрям летить і тумани нічні розгортає (Зеров, Вибр., 1966, 244); Пливе етер, струмує вітер, джерела б'ють нових поем (Тич., І, 1957, 117).