ЕПІЦЕНТР, а, ч. 1. спец. Місце на поверхні землі, яке знаходиться безпосередньо над або під вогнищем якихось руйнівних сил. Підземну точку, де виник поштовх землетрусу, звуть гіпоцентром; точку, або точніше, область, що лежить на поверхні, на продовженні радіуса Землі, який проходить через гіпоцентр, називають епіцентром (Курс заг. геол., 1947, 182).

2. перен., книжн. Місце, де з найбільшою силою щось проявляється. Значення революції на Кубі виходить далеко за межі країни. Зокрема для американського континенту вона стала справжнім епіцентром величезного політичного вулкана (Ком. Укр., 1, 1961, 74).